мелодіями, безмежною широтою, красою барв, чарівною силою, що викликають в душі людській найтонші, найглибші асоціації, почуття думки і прагнення до кращого, до вершин людської гідності, до людяності, до творчості.

 

Ведучий. Шановні гості! Вітаємо Вас на нашому святі. Сьогодні ми в нашому клубі « Вулик» зібралися, щоб провести свято, присвячене геніальній поетичній біографії нашого народу – українським народним пісням.

 

2. Легенда про пісню.

Учень. Існує така легенда.

           Якось Господь вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність та красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну та порядок, поляки – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики.

          Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові – багряний вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш?- запитав Господь.

- Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немаєправди і волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене раніш? Я всі таланти роздав, як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклониласьнизенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню у народ.

( Учениця читає вірш Л. Українки « Хотіла б я піснею стати…» )

 

Учень. З народного напившись джерела,

            Як із Дніпра бере веселка воду,

            О рідна пісне, знову ти прийшла

             До матері, до батька – до народу.

             О пісне! Від народу кров і плоть

             Ти узяла, щоб лиш йому служити,

             Тебе ніхто не може побороть,

             Бо вільний дух твій –

             Правдою повитий.

 

Учень.  Скільки є пісень чарівних,

             Мелодійних, щирих, дивних.

             Скільки щастя в них, краси,

             Линуть в небо голоси.

             В них гармонія і диво

             І чарівна казка сива.

( Учень співає пісню « Тільки у нас на Україні…»)

Ведучий. Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – матері. А її пісня звучить найніжнішою музикою навіть тоді, коли посрібляться наші скроні.

 

Ведучий. Пісня материнської душі і любові, ласки і неповторної ніжності. З її пісні починається потяг людини до добра. Бо тільки той, хто виростав під мамину  мелодію здатний примножувати невмирущу пісенну народну творчість.

 

Учень.

Ведуча. Любов до рідного краю, мови починається з колиски, з маминої пісні.

             Народні пісні зачаровують надзвичайною ніжністю і простотою. У них –

             материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, що веде нас

             крізь життя.

 

Учень. Дні дитинства – наче плин води.

            Проліта дитинство, та у спадок

            Зостається пісня повна згадок.

            Пам’ять зостається назавжди.

(Учні співають пісню «Червона калина» )

 

Ведучий. Сьогодні у нашому клубі багато гостей і щоб ви не нудьгували ми зараз для вас проведемо гру – аукціон «Пісенні рядки про матір»

(Учень проводить гру – аукціон з глядачами)

 

3. Календарно – обрядові пісні.

 

Ведучий. Народна пісня – це велика культурна спадщина, скарб українського народу. В народі кажуть, що у піснях можна побачити всі пори року.

Ведучий. Усі народні звичаї та обряди відтворені у них. Пісня – це народний календар.

(Виходять дівчата у костюмах весни, літа, осені і зими.)

 

Весна. Я раніше починала рік. Як тільки починали танути сніги, дівчата, парубки, діти виходили на пагорби за село і співали пісні, закликали весну. Разом з моїм приходом співали і закликали пташок, співали веснянки, гаївки. Я сьогодні також хочу подарувати вам пісню.

(Учениця співає пісню « Весна » )

 

Літо. А потім настає мій час. На зелену неділю, на Трійцю люди прикрашали  оселі  квітами, запашними травами. Згадайте свято Івана Купала: скільки ігор,  пісень, жартів, хороводів! Кажуть, що на Купала навіть саме сонце купається і співає купальських пісень.

            А потім надходило хліборобське свято – жнива. У цей час співали зажинкових пісень, у яких величали женців, перший сніп, висловлювали побажання на добрий урожай і дякували за смачний коровай. Скуштуйте цей запашний, рум’яний коровай.

(Учень виносить на вишитому рушнику коровай)

 

Осінь. Покосили пшениці і жита.

           І не зчулись, як минуло літо.

           Вже надходить осінь золота.

           Зажурились квіти неспроста.

        І линуть над Україною пісні, що прославляють щедру рідну землю, її дари, працю  простих людей. А починаючи від Покрови – 14 жовтня. І осінь дарувала свої пісні. Прийміть щедрі дари осені.

(Учень виносить дари осені ( фрукти))

 

Зима. За такими турботами проходила осінь, і наставали зимові свята: Різдво Христове, Новий рік, Водохреще, які супроводжувалися колядками і щедрівками. Зима також багата дарунками. Прийміть дарунки від білої, сніжної зими.

(Учень виносить дари зими ( солодощі))

 

3. Історичні пісні.

Учень. Грими, грими, могутня пісне,

            Як той грім весняний йде.

            Ми стали волі на сторожі,

            Ми їй не зрадимо ніде.

 

Ведучий. В народних піснях відображено всі прояви життя трудового народу: його нелегку, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з чужоземними  поневолювачами славетну історію нашого козацтва.

 

Учень. Стоїть явір над водою, в воду похилився

             На козака пригодонька, козак зажурився.

             Не хилися, явороньку, ще ж ти молоденький.

             Не рад явір хилитися, вода корінь миє,

             Не рад козак журитися, так серденько ниє.

             Ой поїхав з України козак молоденький,

             Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.

( Учень співає пісню « Попурі »)

 

4. Жартівливі пісні.

Ведучий. Народна пісня – незатьмарене джерело життя і турбот нашого народу. Вона правдиво відгукувалася на різні події в житті простих людей.

Ведучий. Виняткова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про рідну землю. Працю, кохання: іноді вони веселі, але іноді в них багато смутку, горя, журби і печалі, бо багато страждань випадало на долю нашого  народу.

Ведучий. Ясна річ, що не тільки краса природи, не лише історія на життєві турботи  хвилювали творців та носіїв народних пісень. Силу – силенну їх було створено у стилі й характері жартівливому, гумористичному та сатиричному.

Ведучий. Потяг народу до творчості такого типу не випадковий, він засвідчує любов  українського народу до гострого слова, гумору, усмішок, вигадливих мелодій.  Справжню оптимістичність українського світогляду. Тож заспіваймо пісню веселеньку.

( Учень співає пісню « Лише у нас на Україні » )

 

5. Кінцева  частина.

Учень. Все у рідному краю

            Має пісню свою.

 

            Серед дітей кожен знає,

            Що у світі все співає.

            Як стають сумні гаї,

            Там є теж пісні свої.

            Ходить шелест по діброві

            І співа пісні чудові.

            В соснах вітерець співає

            Так, аж серце завмирає.

            І співає рідна мова:

            Ніжна, лагідна, чудова.

            Все у рідному краю

            Має пісню свою!

            Тільки добре придивись

                Мови рідної навчись